неділя, 29 грудня 2013 р.

Коренепластика - мистецтво, що чарує уяву...

          Як Ви вважаєте, чи є бібліотека тим закладом, що повинен знайомити своїх відвідувачів та читачів з культурним розвитком рідного села? Якщо відповідь на це питання стверджувальна, то, на мою думку, пора побачити талановитих людей, які знаходяться не десь поза межами наших країв, а поруч, з якими ми спілкуємось кожного дня.
          У селі Чорний Потік, у місцевій школі, дітей навчає талановита людина, про роботу якої відомо небагато. Лариса Щока - невизнаний спеціаліст у сфері такого незвичного та нового для нас виду мистецтва як коренепластика. Але нове і незвичне - це дуже часто щось цікаве і дає змогу подивитись на світ з іншого ракурсу. І хай складне слово "коренепластика" не відлякує від головного...
         Корнепластика - це напрям, вид декоративно-прикладного мистецтва, самобутня творчість, пов'язане з виготовленням скульптур з прикореневих наростів на деревах, що виросли в основному на заболоченій місцевості, через що вони мають незвичайні форми. Після спеціальної підготовки (не враховуючи часу на пошук необхідної заготовки, очищення та сушіння), для роботи, в основному, застосовується деревина твердолистих порід дерев.
         Дана публікація допоможе ознайомитись з найкращими роботами майстра. До речі, талант Лариси Щоки не обмежується лише роботами з коренепластики. Нижче представлені також художні картини автора.









Районне свято «День партизанської слави» с. Чорний Потік

Рясно всіяна наша земля могилами солдатів та обелісками з вкарбованими на них іменами людей, котрі віддали своє життя, захищаючи Вітчизну від фашистів. Це пам’ять, яку залишила нам війна… Вже десятиліттями до них лягають гірлянди Слави, корзини і букети квітів. На рівні подвигу учасників війни, вшановують подвиг й партизанів та підпільників, що спільно допомагали нести всі важкості тих бойових часів.
В неділю, 22 вересня, в с. Чорний Потік пройшли заходи з відзначення в районі Дня партизанської слави. Як символ живої невмирущої пам’яті багатьох вдячних поколінь, обеліск «Героям, братам по спільній боротьбі проти фашизму» вкрився живими квітами, які поклали представники районної влади – заступник голови РДА Микола Сочка та заступник голови райради Петро Добромільський, представники ветеранських організацій та силових структур, культпрацівники, інтелігенція, молодь та гості району. Після урочистого відкриття, яке оголосив Чорнопотіцький сільський голова Євген Манайло, з вітальними словами виступили заступники РДА Микола Іванович та райради Петро Петрович. Вони зазначили, що пам’ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і скорботи за тими, хто поклав своє життя на вівтар Перемоги. Вони відзначили грамотами тих,хто активно долучився до проведення районного свята та побажали всім мирного неба й щасливого життя.

Хвилиною мовчання та фронтовими піснями згадували учасників партизанського загону Усти-Прищепи, що діяв на території Іршавщини з 8 серпня по 24 жовтня 1944 року. Адже саме вони не дали спалити карателям тоді Чорного Потоку, Крайньої Мартинки та Підгірного. Спогади про ті роки й події у своєму виступі відтворили директор Народного історико-краєзнавчого музею Маргарита Фегер та ветеран війни Андрій Нодь. Шкода, що з кожним роком стає все менше і менше людей, які є свідками тих трагічних днів.

Директор Чорнопотіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів Ярослава Глеба виразила шану ветеранам та висловила вдячність районній владі, освітянськомуколективу за патріотичне виховання підростаючого покоління. Адже зараз, поки ще є час, необхідно протягувати зв’язок з минулого в сьогодення, щоб діти ще бачили ту славу й подвиги нашого народу, вчилися мужності та берегли мир.
Зі сльозами на очах виступила дочка начальника штабу партизанського загону Георгія Казначеєва – Інна Ібатуліна. Вона була вражена й схвильована, адже вперше знаходилася в нашому краї на такому святі.
Панахиду за упокій воїнів, що загинули захищаючи рідну землю від фашистської навали, відслужили настоятель Свято Петро-Павлівської храму м. Іршава отець Василій Ігнат та настоятель храму Архістратига Михаіла с. Підгірне отець Василій Лях.
В захоплення присутніх, а особливо молодь, привели показові виступи Мукачівського прикордонного загону, мобільної прикордонної застави «Мукачево», які показали вправи рукопашного бою, захват викрадачів автомобіля та правопорушників дресированою собакою.
Концертна програма в сільському парку складалась з виступів духового оркестру, пісень Народного хору ветеранів війни та праці Іршавського РБК, працівників культури сільської ради. Тематичні сценки «Партизанський бліндаж»показали учасники драматичного гуртка будинку культури. На території школибула розгорнута персональна виставка та предмети коренепластики художниці з с. Чорний Потік Лариси Щока. Також, для відвідувачів були відкриті двері місцевого Народного історико-краєзнавчого музею, де викладені унікальні експонати давніх епох та предмети з воєнних часів.
Незмінним атрибутом свята є польова кухня, де всі бажаючі могли скуштувати солдатської каші та бограчу із присмаком димку від лісового багаття. Приємно, що всі присутні залишились приємно враженими та задоволеними таким рівнем організації та масштабом проведення свята "Дня партизанської слави". 

понеділок, 25 березня 2013 р.

Історія бібліотеки
    У мальовничому куточку нашого краю, у підніжжі гори Бужори розкинулося красиве, квітуче село Крайня Мартинка.
Хоча село було маленьке, але мало певні культурні центри, головним з яким стала маленька хата- читальня.
В ті роки до бібліотеки періодичні видання надходили щодня, також проводилися бесіди, політінформації, виконкоми, а в зв’язку з цим тут завжди було багато людей.
В 1956 році завідуючою бібліотеки села Крайня Мартинка стала Сухан Марія Василівна.
Вона народилася 22 серпня 1928 року в сусідньому селі Смологовиця. В 1942 році закінчила початкову школу, а в 1944 році поступила в Іршавську неповну середню школу. Згодом, в 1950 році вона перебувала на 6 місячних курсах по підготовці бібліотечних працівників. А через рік поступила в Хустський культосвітній технікум на заочне відділення. В 1955 році вона прийняла бібліотеку в селі Дуби. І в 1956-1983 роки працювала В Крайній Мартинці з виходом на пенсію.
  В 1983 році бібліотечну справу прийняла Манайло М.В., яка народилася 11 грудня 1958 року в селі Чорний Потік .
В 1965 році почала навчання в Чорнопотіцькій середній школі , вчилася відмінно і ще в школі мріяла стати бібліотекарем. В 1975 році поступила в Хуське культосвітнє училище на бібліотечний відділ, яке закінчила в 1978 році. Після закінчення училища працювала в селі Сільце, місті Іршава і в селі Загаття. В 1982 році прийняла естафету в селі Крайня Мартинка. Марію Василівну люди поважали, бо з кожним могла знайти спільну мову. Вона доклала багато зусиль щоб дістати інвентар, розставити красиво і правильно книги. Вже в 1991 році Марія Василівна перейшла працювати в Чорний Потік.
В 1991 році в бібліотеку Крайньої Мартинки прийшла працювати Щока Ольга Михайлівна.
Вона народилася в Смологовиці 30 серпня 1974 року. З 1981 року навчалася в Смологівській школі. В 1989 році поступила в Ужгородське культосвітнє училище на бібліотечний відділ, який закінчила в 1991 році. Тоді ж була направлена на роботу в село Крайня Мартинка. На той час в бібліотеці було 410 читачів. Фонд бібліотеки нараховував 2112 книг.Ольга Михайліна пропрацювала в бібліотеці до 2009 року.
В цьому році прийшла працювати Феєр Марина Іванівна. Вона народилася в селі Крайня Мартинка 5 березня 1978 року. На той час в бібліотеці було 535 читачів. Фонд бібліотеки нараховував 2270 книг. Температура та вологість для зберігання фондів нормальна. На даний час бібліотека обігрівається газовим опаленням, яке проведено в приміщення недавно. Один раз на тиждень проводиться санітарний день. Кількість приміщень в бібліотеці складає дві кімнати, які завжди прибрані і охайні. Найбільш цінний фонд знаходиться на окремій поличці. На даний час приміщення потребують поточного ремонту, коштів для якого не вистачає. Наша бібліотека активно співпрацює із школою, шкільною бібліотекою та сільським клубом, спільно з яким проводяться масові заходи.
Теперішня працівниця бібліотеки Феєр М.В. молода, енергійна, працьовита і прагне покращити становище бібліотеки
Вона організувала гурток для дітей «Умілі ручки», праці з якого виставляються на бібліотечних виставках. В плані бібліотеки проводження бесід з дітьми щодо нових надходжень, презентації книг та збірок молодих авторів.